Completely Forgot To Post My Last Dutch Certificate. In Theory It’s C1.1, First Half Of C1. In Practice

Прочитане у 2017-му

1. 📱 Говард Лавкрафт, рус:  1.1 ‘Холод’  1.2 ‘Память’  1.3 ‘Кошки города Ультар’  1.4 ‘Последний лорд Нортам’ 2. 📱 Говард Лавкрафт -  'Вне времени’, рус 3. 📱 Гарпер Лі - ‘Убити пересмішника’, укр (+) 4. 📚 Шерил Сендберґ - ‘Включайся’, укр 5. 📚 Денієл Кіз - ‘ Квіти для Елджернона’, укр (+) 6. 📚 Ешлі Венс - ‘ Ілон Маск. Tesla, SpaceX і шлях у фантастичне майбутнє’, укр (+) 7. 📱 Ернст Юнґер - ‘ На Мармурових скелях ’, укр 8. 🎧 Chris Anderson - ‘Free: The Future of a Radical Price’, eng (+) - audiobook 9. 📱 Эдгар Аллан По, рус:  9.1 ‘Три воскресенья на одной недели’  9.2 ‘Трагическое положение. Коса времени’  9.3 'Маска красной смерти‘  9.4 'Надувательство как точная наука‘ 10. 📱 Дахіґґ Чарлз - ‘Сила звички’, укр (+) 11. 📱 Douglas Adams - ‘The Hitchhiker’s Guide to the Galaxy’, eng 12. 📱 Эрих Мария Ремарк  - ‘Станция на горизонте ‘, рус 13. 📚 Саймон Сінек - ‘Почни з Чому’, укр (-) 14. 📚 Андрій Тужиков - ‘Ще одна цегла в стіні’, укр 15. 📱 Микола Хвильвоий - ‘Я (Романтика)’, укр (+) 16. 📱 Eric Ries - ‘The Lean Startup’, eng (+) 17. 📱 Юкіо Місіма - ‘Сповідь маски’, укр 18. 📱 Brad Stone - ‘The Everything Store: Jeff Bezos and the Age of Amazon’, eng (+) 19. 📱 Brad Feld, Jason Mendelson - ‘Venture Deals’, eng (+) 20. 📚 Гюго Клаус - 'Смуток Бельгії', укр (+), враження 21. 📱 Daniel H. Pink - ‘To Sell Is Human: The Surprising Truth About Moving Others’, eng (+) 22. 📚 Павло Скоропадський - ‘Спогади: кінець 1917 - грудень 2018’, рус. 23. 🎧 Nassim Nicholas Taleb - The Black Swan: The Impact of the Highly Improbable’, eng - audiobook (+) 24. 📱 Роберт Саттон - ‘Мудакам тут не місце. Як вижити в офісних джунглях’, укр (+) 25. 📱 George Orwell - ‘Homage to Catalonia’, eng, (+) 26. 📱 Тарас Прохасько - ‘НепрОсті’, укр 27. 📚 Димитрій Вергюлст - ‘Кепські справи’, укр (+) 28. 📱 Carl Sagan - ‘Pale Blue Dot’ (+) 29.  📚 Середницький Ярослав - ‘Павло Шандрук. Перша світова війна і три російсько-українські війни’, укр 30. 📱 Андрей Курков - ‘Пикник на льду’, рус 31. 📚 Сергій Жадан - ‘Інтернат’, укр (++), враження 32. 📱 Маркес Габриэль Гарсия - ‘Сиеста во вторник’, рус

(в процесі)  📱 Дмитро Корчинський - ‘Сяючий шлях’, укр (+) (in progress) 📱 Geoffrey A. Moore - 'Crossing the Chasm’, 3rd ed., eng (+) (in progress, 15/18) 📱 James Joyce - ‘Ulysses’, eng (+)  (in progress) 🎧 Chris Guillebeau - ‘The $100 Startup’, eng

Примітки:

курсивом 📱 виділені книги прочитані на читалці Amazon Kindle Paperwhite 2016.  

деякі твори об’єднані під одним номером через їх малий розмір.

+/- означає рекомендую/не рекомендую

Закінчив черговий курс на FutureLearn How to suceed at: Interviews від університету Шеффілда. 

Поки не маю великого досвіду співбесід, але рекомендації, які дають автори курсу дуже корисні, краще знати такі нюанси ДО співбесіди ніж під час )))

Насправді коли задумуєшся над відповідями на різноманітні питання розумієш шо певний потенціал в тебе є, а особливо багато цінного досвіду я набув завдяки Пласту та громадській діяльності.  

А у вас є якийсь цікавий досвід співбесід? Поділіться в коментарях!

Вчитися це круто. Особливо круто, коли в тебе щось виходить.

Ще в неділю закінчив свій підручнк з нідерландської, за яким вчився практично рік (без тижня-двох). Може тепер з впевненістю сказати, що рік пройшов не дарма! Сьогодні ходив записатися на курси  того щоб систематизувати і пришвидшити процес вивчення нідерландської. Вступний тест здав на рівень B1! Записався одразу на шостий рівень (закінчивши його закриваю рівень B1). Отже результат навіть вищий, ніж рівень мого підручника ))) Екзаменатор довго не могла повірити шо я вчив мову сам ))) 

Отже формула “підручник+Duolingo+Memrise+радіо та тб+ЧАС = результат” працює! Навтіь без курсів і викладачів )

It’s really cool to study new things. Especially when you succeed in it! 

A week ago I’ve finished studying with my Dutch book. I dedicated almost a year to it Today I went to sign up for a Dutch course. The entree test showed that I have level B1, that’s even more than the level of my book! So I signed up directly for the 6th level. The examiner couldn’t believe that I’ve studied the language myself )))

Now I am sure that the formula “book+ Duolingo+Memrise+radio & TV+TIME = result” really works! Even without any courses and teachers. 

Отже підніму непопулярну але важливу тему, яка зараз знову стає актуальною. Вартість проїзду в громадському транспорті. Порівняємо Гент і Чернівці. для початку залишимо тему комфорту і зручності осторонь. Порахуємо тільки вартість. А потім зробимо деякі підсумки і висновки.

Тож порівнюємо голі цифри.  В Генті, як і у всій Фландрії  громадський транспорт належить одній компанї - De Lijn. По різноманітних маршрутах їздять автобуси та трамваї (див. фото). Стандартний квиток на проїзд у громадському транспорті на 60 хв з можливістю пересадки  коштує 3 євро. Існує опція купити такий квиток через sms тоді він обійдеться в 1,80+0,15. Якщо наперед купити 10 квитків їх вартість опускається до 1,40 за штуку. Години в принципі вистачає щоб проїхати місто з одного кінця в інший, часто і без пересадок. Отже отанню цифру ми й використуємо для обрахунків. Середня з/п в Генті складає порядка 1800 євро (трошки заокруглено в більший бік). Виходить що проїхатися за таку з/п ми можемо 1285 разів. Зауважу що знижок для студентів чи пенсіонерів, звісно, ж немає :)

Тепер що ми маємо в Чернівцях? Тролейбус нині коштує 1,50 і для студентів-учнів 0,75. Це ідіотський поділ, на мою думку, оскільки спричиняє масова набивання пільговиків в тролейбуси, але маємо те що маємо. Підрахунок ускладнює те що на маршрутки окрема ціна. На разі вона 3,00, і суттєво не змінювалася вже бозна скільки років. Пропонується підвищити до 3,50. Середня з/п в Чернівцях складає 2900 грн (за травень, на жаль нормальних цифр за липень не знайшов). З такою зп проїхатися тролейбусом можна 1933 рази (в півтора рази більше ніж в Генті трамваєм!), маршруткою поки що 967 (на чверть менше). За новою ціною це буде лише 828 разів, що  по суті в 1,5 рази менше ніж в Генті. АЛЕ, якщо комбінувати маршрутку і тролейбус, то виходимо на ту ж кількість поїздок що й в Генті (2.5 середня ціна і 1160 поїздок)

Які можемо зробити висновки з розрахунків?

1. За бортом залишається питання якості послуг, які надаються перевізниками. Проте ми чомусь хочемо, щоб чисті і охайні маршрутки їхали по розбитим дорогам, потопаючи в калюжах і возячи часто дуже неохайних і культурних пасажирів і також не завжди охайними і культурними водіями. Так само технічний стан маршурток і тролейбусів не дуже відрізняється від стану середньостатистичного транспортного засобу в Україні з неробочими тормозами, порваним глушником, лисою гумоюі т.д. Тому нмд ці проблеми значно вищі за проблему виключно перевезень, що однак не значить що з цим не треба боротися.

2. Ще важливий нюанс це час і швидкість надання послуг. Ну зрозумійте що маршрутки і тролейбуси НІКОЛИ не будуть їхати за розкладом, поки в нас не буде по всьому місту окремих виділених для громадського транспорту смуг, поки водії не будуть на ті сммуги заїжати і там паркуватися і взагалі паркуватися де попало і як попало, заважаючи не лише громадському транспорту але й собі подібним. Будівництво виділених смуг неможливе без колосальних інвестицій  і не лише в асфальт а й в цілі інституації які мають проектувати дороги такими, якими вони мають бути. А боротися з порядком на дорогах можливо лише в контексті реформ МВС (від ДАІшників на дорогах до процедури видачі прав). А ще створення парковок для авто і так далі.

3. Наступна річ, яку, очевидно варто впроваджувати, і яка прямо напрошується з порівняння з Гентом, це робити квитки які уможливлюють рух пересадками. Тут також проблеми. По-перше в нас в Украні в принципі нема успішних прикладів запровадження такої системи як і взагалі культури планування руху з пересадками і пристосованості транспорту для того. По всій країні прийнято робити маршрути які дуже незручно тягнутися б по всьому місту, замість того щоб рухатися між певними хабами (як-то станції метро в великих містах). По-друге це неможливо без запровадження електронного квитка, що також потребує колосальних інвестицій, хоча й має свої очевидні пеереваги. Ну і я особисто не уявляюю собі як працюватиме взаємодія між різними перевізниками в такому випадку. 

4. Все ж, як бачимо, ситуація з вартістю, як такою, не є критично, на мою думку. Слід розуміти що у всьому світі громадський транспорт це штука дотаційна і постійно потребує інвестицій, в інфраструктуру, в оновлення рухомого складу, навчання водіїв, впровадження систем обліку проїзду і т.д. З такою системою розподілу місцевих бюджетів, як в нас, покращити щось дуже складно, рухатися можна лише ривками від одного проекту до іншого, що вимагає дуже значних затрат часу. 

5. Ну і на останок - набридло тиснутися в маршрутках? Виходьте з них. Не буде велосипедистів - не буде й велоніфрастуктури, бо для кого її робити? Не буде пішоходів - не буде і пішохідних вулицьь. Будуть люди, які люблять товктися як шпроти в консервних банках - будуть і далі консервні банки їздити по вулицях наших міст. 

PS дякую усім хто дочитав до кінця, запрошую до дискусіїі та поширення матеріалу, якщо він Вам видався корисним чи цікавим. 

Блог ticketmania.tumblr.com стартував! Подивимося, шо з того вийде! Тут дійсно зручно, вже прикрутив коменти від disqus і google analytics :)

Не так давно п. Сергій Осачук поширив посилання на австрійський архів де можна знайти матеріали про учасників Великої Війни. 

Оскільки мій прадід Іван Гнип (уродженець с. Вікно, раніше Кіцманського повіту а нині Заставнівський район) брав участь у тій війні я, завжди мріяв знайти задокументовані деталі. Я знав лише загальну історію про те що він воював (правда була інформація що це був 41-ий піхотний полк, якому був пам’ятник у Чернівці, відомий як “Чорний орел”), і був чи не в першому бою взятий в полон росіянами і перебував там чи не до кінця війни. 

І ось я знайшов згадку в цьому архіві в газеті за 11 травня 1915 р.! Вся інформація сходиться село, ім’я (Гнип/Гнеп то нормальна варіація як на той час), рік народження, все, окрім полку, що цілком можливо. Я все-одно не був упевнений в номері полку. Можна буде ще пошукати списки військовослужбовців по полкам щоб точно впевнитися в тому. Але архів працює і там можна шукати щось! 

PS Розшифровка і переклад українською запису: Гнеп Іван, резервіст-піхотинець, піхотний полк №24, 2-а рота, Буковина, Кіцмань, Вікно, 1881, війсковополонений (Інсар, Пензенська губернія, Росія). 

Починав читати “Інтернат” досить скептично налаштованим. По-перше нині видається досить багато низькопробної літератури про Війну на Сході, деяку з якої я, нажаль, випадково прочитав. По-друге я досить скептично ставлюся до СучУкрЛіту, і не без причин. 

Виходячи з цього я був дуже і дуже приємно вражений цим романом. На жаль я досі не читав прози Жадана, але тепер однозначно прочитаю, можливо навіть все. 

Що вдалося Жадану? Насправді дуже важко напевне написати щось вартісне про події, які досі не закінчилися. Коли досі не до кінця зрозумілі деякі нюанси, деякі події, деякі дійові особи. На жаль багато авторів беруться, маючи доступ до дуже обмеженого масиву інформації формувати цілісну картину подій на Сході. Але незрозуміло, для чого? Якраз Жадан дуже вдало НЕ БЕРЕТЬСЯ такого робити. Події в романі насправді описують всього три дні. Так, там є багато спогадів і роздумів, але насправді це всього три дні з життя всього однієї родини. Не буду писати тут деталей щоб не спойлерити для тих хто ще збирається прочитати. 

Найбільше мені сподобалася досить тонка, але, водночас, дуже очевидна лінія яка проходить через весь роман. Лінія, яка пояснює все. Я б сказав, розкриває менталітет Донбасу і пояснює, може не всі причини конфлікту на Сході, проте головну їх частину точно. 

Ну і написаний роман досить гарною мовою. Неймовірні за своєю глибиною діалоги (дуже тонко пов’язані з вищезгаданою лінією), захопливий сюжет. Мушу додати трошки критики: як на мене трошки змазаний кінець (хоча тим не менше хороший), занадто розтягнуті різноманітні описи пейсажів і ліричні відступи (хоча я просто не дуже люблю їх читати взагалі, особливо якщо їх смислова нагрузка мінімальна), і останнє - я прихильник того щоб всі діалоги і цитати в літературі давалися мовою оригіналу, незалежно від того, якою мовою книга написана. В даному випадку я читав книгу українською, хоча діалоги в більшості, напевне, велися російською. Це було підкреслено лише в окремих випадках і, насправді, не зовсім зрозуміло якою мовою були інші діалоги. Як на мене якби діалоги були в мові оригіналу це додало би значно більшої глибини образам, особливо якщо підкреслювати акценти і тому подібне. Власне, як Война і Мір - сторінки французького тексту зі зносками - хто не знає французької - читає переклад, але атмосфера передана шикарно. Але це не применшує мого позитивного враження від “Інтернату”. 

Загалом раджу роман всім хто цікавиться хорошою українською літературою. Думаю роман буде цікавий і закордонному читачу (сподіваюся в перекладах будуть необхідні історичні довідки). Не шукайте тут зради чи перемоги, їх тут немає. Ну і останнє (spoiler alert!!!) в романі, якщо я не помиляюся, жодного разу не зустрічається слово “Україна”. Втім, як і “Росія”. Але це лише ще більше підкреслює ту Лінію. Висновки робити Вам, свої я вже зробив. 

Смуток Бельгії

Дочитав невеликий такий том (на майже 900 сторінок) бельгійського нідерландськомовного письменника Гюго Клауса. 

На жаль, ні авторі, ні описані в книзі події невідомі українському читачу. Довелося створити коротеньку сторінку в Вікіпедії як про самого Гюго Клауса так і про його magnum opus. 

Отже в творі описується життя у маленькому містечку Валле (нині передмістя Кортрайка, Kortrijk) у Західній Фландрії під час Другої Світової Війни очима хлопчика Луї. Його батько - активіст фламандського націоналістичого руху, який щойно виник на початку ХХ століття і досить неочікувано стикнувся з окупацією Бельгії Третім Рейхом. 

Здавалося б що треба було фламандським націоналістам? Вони ж ніби мали свою державність у ідеальній (з точки зору українця) дво(три?)мовній країні - Бельгії. Але насправді історія цього народу не така проста. Після величного періоду в Середні Віки фламандці опинилися під завуальованим культурним гнітом величезного південного сусіда - Франції. Фламандська мова і культура вважається селюцькою, вся буржуазія, аристократії та інтелігенція користується французькою, навчання у школах, сесії Парламенту - все відбувається французькою (нічого не нагадує?). 

Насправді книжца не про ці події, це невелика передісторія яка важлива для розуміння звідки взявся фламандський націоналістичний рух і яка була його мета. Але чекайте, яка була його мета? І ось ми і підійшли до найбільшої проблеми з якою стикнулися фламандська націоналісти під час війни - чого ми хочемо? Незалежної малесенької Фландрії яку може розтоптати будь-хто? Автономії у федеративній Бельгії під тиском франкомовної частини, як було вже 100 років? Об’єднання з північними сусідами-протестантами (фламандці - католики) у Великі Нідерланди? А північних сусідів хтось питав? Чи, може, об’єднання з братнім германським народом, який встановлює Новий Порядок у Європі? 

Всі ці події відбуваються на тлі становлення хлопчика Луї, який змалку схильний до творчості. Потік фантазій Луї часто важко відрізнити від реальності, деякі речі так і залишаються існувати у його фантазіях, які все ж постійно виливаються у реальні події - міфічні злостивці. ангел-охоронець Голст, фатальна Лаура, його друзі-Апостоли. 

Загалом, книга, як і можна здогадатися з її назви, досить сумна, хоч і не позбавлена іронічного гумору. Назва книжки досить часто обігрується в тексті. Хоча роман досить важкий читається легко і захопливо, можливо через те що він, особливо друга частина робитий на коротенькі розділи, короткі історії в які потрапляє Луї. 

Пару слів варто сказати про хороший переклад Наталії Карпенко. Дійсно давно такого якісного перекладу не зустрічав. Класно обіграно гру слів та мови, адже текст написано т.зв. “красною фламандською”, літературною фламандською, проте герої в більшості вживають діалекти, при чому різних частин Фландрії. Все це змішане з багатьма французькоми та німецькими виразами. Переважна більшість незрозумілих моментів для українського читача пояснена перекладачкою у примітках (деякі речі щоправда чомусь пропущені, але то таке). 

Загалом Темпора провела дуже хорошу і сміливу роботу, видавши книгу з пласту літератури настільки невідомого в Україні. Рекомендував би книжку до прочитання всім хто цікавиться чимось нестандартним чи нетиповим у літературі ХХ століття, всім хто цікавиться Другою Світовою Війною і особистими історіями з неї, а також українцям, які проживають у Фландрії для кращого розуміння не такої простої, як здавалося б на перший погляд, історії цього маленького народу. 

Перша книга в 2018-му році - Дмитро Корчинський ‘Сяючий шлях’. Я є давнім фанатом творчості Дмитра Олександровича тому не дивно що я в дикому захопленні від його нового роману. Як на мене Корчинський взагалі є одним з найбільш недооцінених літераторів сьогодення, не розумію чого так. Можливо надто багато людей сприймають його творчість занадто буквально і беруть все шо він говорить дуже близко до серця - але не варто так робити. Це шкідливо для психіки і фізичного здоров’я. Я думаю його треба сприймати як потік чистого мистецтва, водночас трохи критично та іронічно. 

Отже в романі ви побачите все те саме що Корчинський говорив завжди, але вустами головних героїв гостросюжетного бойовика. Це українське “Кримінальне чтиво”, “Відчайдушний”, “Великий куш” - тобто все найкраще що є у Квентіна Тарантіно, Гая Річі, Роберта Родріґеса, але помножене на українську революційну філософію. На жаль не знаю більше прикладів такої творчості в літературі, навіть зарубіжній, бо бойовик Корчинського - глибоко філософський і інтелектуальний. Це не детектив і не пригодницький роман, а філософські роздуми про Бога, сенс життя, гроші, Україну і все таке. 

Отже раджу почитати цей роман всім тим хто цікавиться хорошою і якісною інтелектуальною літературою, а також українськими суспільно-політичними рухами 90-х і 2000-х років. Без глибокого знання контексту сприймати його буде досить складно. Можливо все ж ознайомлюватися з творчістю треба з моєю улюбленою “Війна у натовпі”. 

Лиш недавно познайомився з MATLAB а вже пройшов другий курс присвячений йому, до того ж більш просунутий, про досить таки прикладне застосування для моделювання: Modelling and Simulation using MATLAB та ще й на новій для мене і досить прикольній платформі Iversity.  

Дуже прикро що запізно дізнався про курс, отже більшість завдань виконував без можливості перевірити їх правильність, і peer review завдання не міг зробити, але все-одно дуже цікаво. Зокрема деякі відеолекції були дуже креативно зняті (досі не розумію як викладач малював на склі одразу зеркальне зображення). 

Взагалі курс скаладається з кількох частин, це була лиш перша, буду пробувати ще наступні!